Марина Бутовська, провiдний антрополог свiту, спецiалiст з поведiнки приматiв та людини, автор таких книг та монографiй як «Таємницi статi. Чоловік та жінка у дзеркалі еволюції», «Гомосексуалізм і еволюція», «Мова тіла. Природа і культура», розповіла мені про спостереження за дикими племенами Африки, про гомосексуалізм та його значення для еволюції, а також про правила вибору шлюбних партнерів в різних культурах.
Марина Бутовська – російський антрополог, доктор історичних наук, завідувач сектором інституту етнології та антропології Російської Академії Наук. Етнологія – це вивчення поведінки, а антропологія – це вивчення людини та суспільств. Пані Бутовська займається еволюційною антропологією, а саме антропологією та еволюцією статі, еволюційними передумови гомосексуалізму як в людей, так і в тварин, культурною комунікацією та іншими питаннями. Протягом 5 років разом зі своїми студентами спостерігає за традиційними культурами в Африці, такими як племена хадза та датогі в Танзанії.
Антропологія – наука про людину та людські суспільства.
К.С. Як ви живете в племенах, які вивчаєте? Ви повністю укорінюєтесь і живете їхнім життям?
М.Б. Ні-ні. Я живу в наметі зазвичай на якийсь відстані від них. Це обумовлено цілим рядом причин, перша з яких чисто медична. Якщо ви хочете звідти здоровим поїхати, то краще не жити з ними разом. Друга причина – існують деякі забов’язання, яких необхідно дотримуватися, якщо ви живете разом з ними. Я намагаюсь теж цього уникати. Ви маєте повністю ділитися всім, що у вас є. Але тоді це погано для вас скінчиться. Тому що, наприклад, їжу ви можете їсти лише ту, яку привезли із собою. Якщо ви почнете їсти їхню їжу, ви заразитесь, підхопити місцеву хворобу. А якщо ви вже заразитесь, то в цій ситуації про роботу і мови не може йти. А частина їхньої їжі і просто для нас не придатна.
К.С. Це не заважає спостерігати за життям племені, адже ви приходите до них як гість?
М.Б. Ні, це не заважає. Дійсно, я приходжу як гість. Та що? Розумієте, тут треба розділяти два моменти: спостереження за дорослими і за дітьми. Я за дорослими не спостерігаю, оскільки тут існує забагато інтимних моментів. Я спостерігаю за дітьми. Це має велике значення. Дітям все одно, гість я чи ні. А з дорослими я розмовляю.
Етологія – наука про поведінку тварин, в тому числі людини.
К.С. Скажіть, а Мауглі – це науковий факт чи це лише плід фантазії Джозефа Кіплінга?
М.Б. Таких «Мауглі» було знайдено велику кількість. Є наукові статті, але в західній літературі, наші вчені не дуже люблять про цей феномен розповсюджуватися.Ці діти, залишені напризволяще в диких умовах – вони виживають, але людьми не стають. Тому що чуттєвий період соціалізації, під час якого дитина має знаходитися в оточенні людей та вивчати мову, пройшов, і навчати дитину чомусь вже неможливо, хіба що до віку 3 років. Точно сказати неможна, але якщо перші три роки вже пройшли, і вона їх прожила в диких умовах, то час пропущено.
К.С. Існує багато досліджень того, як людина обирає собі сексуального партнера: за запахом, зовнішнім виглядом, наприклад. Це все чиста фізіологія. А чи існують якісь спільні для всіх соціальні основи вибору партнера?
М.Б. Є, звичайно. Це найбанальніша з усіх проблем. У всіх культурах існує певне коло потенційних партнерів, який визначається соціальним статусом, економічними можливостями та родинними зв'язками. Що це означає? По-перше, у багатьох культурах ті, хто бере шлюб, не обирають партнерів, усе вирішують їхні батьки. І на цьому все закінчується. Друге - родинні зв'язки. Справа в тому, що в кожної культури існує регламентація, яка визначає, наприклад ендогамію або екзогамію. Тобто потрібно брати шлюб в межах своєї групи чи обов'язково за межами свого племені. До того ж в цих племенах регулюють ступінь спорідненості. Припустима ступінь спорідненості визначається культурно. Наприклад, в деяких культурах, таких як в Дагестані і в багатьох арабських культурах, припустимими є шлюби двоюрідних і троюрідних родичів, і вони навіть вважаються бажаними. Це пов'язано із наслідуванням майна та гарантією гарного ставлення - родич родича не образить. А в деяких культурах ступінь спорідненості простежують до сьомого коліна, тому що родинні шлюби неприпустимі.
А ось у моїх датогів люди не повинні відноситися до однієї когорти, до одного вікового класу, і одного клану. І тому шлюб - важка справа. Вони змушені звертатися до своїх родичів, бабусь, дідусів, щоб не потрапити в халепу. Мені про такі випадки розповідали. Вони вже були чоловіком і дружиною, а потім раптом з'ясувалося, що вони якісь далекі родичі, і їм довелося розлучитися.
Також впливають соціальні шари в суспільстві. Якщо існують касти, то все жорстко регламентується цими кастами. В Індії існує принцип гіпергаміі, при якому жінка може бути з касти нижче, ніж чоловік, а ось чоловік не може бути нижчим за походженням, ніж дружина. Тому зайвих дівчаток у вищих кастах вбивають, тому що їх дівати нема куди.
К.С. У людини зустрічаються чи не всі форми шлюбу - і моногамія (зв'язок тільки з одним партнером протягом всього життя), і полігамія (зв'язок з кількома партнерами), гареми і поліандрія (в однієї жінки багато чоловіків). З чим це пов'язано?
М.Б. Тут і культурний аспект, і екологічний, і економічний. Всі ці фактори накладаються один на одного. Та й традиції теж відіграють важливу роль.
Якщо розглядати традиційні суспільства, то вони на 80% полігамні або допускають полігамію, поліандричних дуже мало (0.4%). Поліандрія зустрічається в абсолютно екстремальних умовах. Наприклад, в умовах гірського Тибету, де землі взагалі немає, і перспектив придбати землю ніяких. А куди діватися братам з однієї сім'ї, яким би в умовах полігамії або моногамії довелося б ділити землю батьків між собою при утворенні нової сім'ї? Частину з них відправляють в ченці, але всіх в ченці не відправиш. І тому два чи три брати отримують одну дружину на всіх.
У Китаї зараз буде аналогічна ситуація. Тому що коли вони ввели в 70-х роках правило, при якому в сім'ї може бути тільки одна дитина, всі швиденько стали робити аборти, якщо УЗД (ультразвукове дослідження – авт.) показувало, що плід - дівчинка. За дівчинку потрібно давати придане. Позбулися таким чином дівчат. Тепер дівчаток там немає. Їх не вистачає. У сільській місцевості вони вже стали купувати одну дружину на кілька чоловіків.
Традиційне суспільство – суспільство, яке регулюється традиціями. Збереження традицій в ньому є більш цінним аниж розвиток (різні племена та ізольовані народи).
К.С. Фемінізм - це соціальне явище, або в нього є біологічне (еволюційне) обгрунтування? З чим пов'язаний такий бурхливий розвиток феміністичного руху в сучасному суспільстві?
М.Б. З моєї точки зору, це комплекс неповноцінності жінок, при чому жінок західного суспільства. Це соціальний аспект штучного походження. Фемінізм зародився
в Америці. У нас в суспільстві ці процеси почалися в XIX столітті, і не була тоді жінка тут така пригноблена і позбавлена всіх можливостей соціального самовираження, як в Америці. Під час колонізації до Америки емігрувала велика кількість людей з кримінальним минулим, маргіналів. І ставлення до жінок в їх суспільстві було більш зневажливим, ніж в Європі того часу. Вони їх били, вбивали. У цих жінок був грунт для фемінізму, а в наших не було.
Але він світом поширився, як мода. Награються, і це припиниться. Тому що нащо це потрібно? Навіщо боротися за чоловічі права, претендувати на них?
У традиційних культурах місце жінки біля домашнього вогнища, тому що вона постійно народжує дітей. І яким чином ви можете помінятися місцями з чоловіком. Жінка буде дітей тягати, годувати їх грудьми десь там, працювати в полі, а чоловік буде розводити вогнище? У традиційних суспільствах функція чоловіка - виконувати важкі роботи і захищати. А жінка що ж буде з дитиною за плечима ходити захищати? Це небезпечно для виду. Таке плем'я не виживе.
Фемінізм - це особливості західної цивілізації, в якійсь спотвореній формі. Тому що це просто принизливо вважати себе нижче чоловіка і боротися з цим. Феміністки ж самі придумали, що вони нижчі. Чоловік фізично сильніше, то хай він і тягає валізи, мені це тільки приємно.
К.С. А гомосексуалізм - це теж просто соціальне явище?
М.Б. Ми зараз знаємо, що існує генетична схильність до гомосексуалізму, і це велика проблема, тому що цього вже не приховаєш. Існує варіант гена, який відповідає за таку схильність, і всі чоловіки в сім'ї з таким геном гомосексуалісти. Тут немає соціальної складової, тому що інколи ці діти взагалі не виховуються в цій сім'ї, і поняття не мають, що в них батько і брати гомосексуалісти.
Існують вроджені фактори, пов'язані з гормональним статусом матері під час вагітності.
Ну і культурні аспекти. Ці фактори можуть один одного підсилювати, а можуть послаблювати.
К.С. Якщо це було закладено генетично, виходить, це для чогось потрібно природі?
М.Б. Тут є деяка еволюційна концепція. Нащо це було потрібно? Це було потрібно для того, щоб підсилювати кооператив - дружні зв'язки і прихильності між чоловіками. Вони були потрібні, тому що тоді люди могли ризикувати собою, щоб захистити партнера. Особливо це було корисно у військових діях. У деяких випадках це були просто дружні зв'язки, ніяких сексуальних взаємодій. А гомосексуалізм із сексуальним аспектом - це, як вважають, може бути «side effect» (англ. - побічний ефект). Не те щоб помилка, але зашкалювання за деяку норму.
Хоча, в принципі, відома ще одна цікава деталь. Сестри гомосексуалістів більш плодючі, аніж інші жінки. А з цього випливає, що чоловічий варіант - це знову таки side effect. Адже за все потрібно платити. Природі потрібна була жіноча плідність, а гомосексуалізм братів - це компенсаторний механізм, як оплата за плодючість.
К.С. А у мавп є гомосексуалізм?
М.Б. В них є гомосексуалізм, сексуальний. Він пов'язаний із тим, що дуже часто підлітки або молоді самці повинні йти зі своєї групи і приставати, інтегруватися в інші групи. Але деякий час вони кантуються в групах холостяків. І там вони практикують гомосексуалізм. Потім, коли вони потрапляють в змішану групу, де є самиці, це все зникає.
Крістіна Серебрякова
